Більшість людей вважають, що фізична агресія й соціальне насилля, характерні для булінгу (англ. bullying – агресивне переслідування, цькування, залякування тощо), починають проявлятися приблизно з кінця початкової школи і продовжуються протягом усього періоду середньої школи.
Але булінг серед дітей дошкільного віку розповсюджений набагато більше, ніж ми можемо припустити.
Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, вона часто упускається з очей у ранньому віці, коли досить важко відрізнити абсолютно нормальні соціальні відносини й булінг на ранніх стадіях формування.
Булінг серед дітей у закладі дошкільної освіти може проявлятися як тиск: психологічний чи фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
У дошкільному віці діти мають труднощі з тим, щоб контролювати свої вчинки, схильні до емоційних проявів та реакцій. У дітей лише формується вміння розуміти причини власних дій та реакцій інших. Булінг (цькування) в середовищі менших дітей виникає як спосіб виразити роздратування, образу, показати зверхність. Якщо такі прояви не забороняються, то така поведінка може стати систематичною. І навпаки, якщо діти чують лише заборони, а натомість не навчаються по-іншому виражати свою злість прийнятним способом, то цькування стає прихованим.
В закладі дошкільної освіти поведінка дитини під час булінгу змінюється.
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
вдома:
- не хоче одягатися вранці;
- шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
- просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
- плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
- не контактує з однолітками у дворі; грає наодинці.
в дитячому садку:
- не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
- усамітнюється при будь-якій нагоді;
- часто губить свої іграшки або речі;
- бруднить чи псує одяг;
- грає поламаними іграшками;
- не має друзів у групі.
Усі діти потребують підтримки дорослих — вихователів, батьків.
Вихователі мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі, помічати та вчасно реагувати на подібні ситуації наступним чином:
- вчити дітей говорити «ні», коли їм неприємно;
- створити правило, як зупиняти тих, хто тебе ображає (сказати “стоп”, але не вдарити);
- звертати увагу на скарги дітей, навіть якщо вони здаються незначними;
- не ігнорувати пошкодження речей, або тілесні ознаки булінгу (цькування);
- заохочувати дітей говорити, якщо вони бачать, коли когось у групі ображають;
- планувати ігри та адаптувати їх так, щоб вони були інклюзивні і доступні для всіх, щоб у них мали змогу взяти участь всімалюки, в тому числі діти, які за якимись ознаками відрізняються від решти
- говорити з дітьми про булінг (цькування) простими прикладами. Наприклад, про те, що всі діти різні, і не можна ображати того, хто просто відрізняється від тебе; про те, що в кожного є межі, і не можна торкатись іншої дитини, якщо вона проти цього; про те, що може відчути дитина, коли її образили.
Якщо батьки підозрюють, що в закладі дошкільної освіти їх дитина піддається знущанням з боку інших вихованців, дайте зрозуміти малюку, що ви зможете допомогти, якщо почуєте докладну розповідь про все. Як тільки ваша дитина розкриє вам усі подробиці про булінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, обов’язково поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити це насилля.
Якщо ваша дитина виглядає наляканою чи збентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щоб налагодити ваше спілкування природним чином.
Деякі художні твори для дітей звертаються до цієї тематики.
Дайте своїй дитині певні психологічні настанови, які вона зможе використовувати при контакті з хуліганом. Навчіть її достойно триматись, дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослим про те, що сталось, та уникати самотності (бути завжди поруч з іншими дітьми). Ви також можете розширити можливості дитини, запропонувавши їй пограти в рольові ігри. Так вона зможе попрактикуватись у тому, що має намір зробити в подібній ситуації наступним разом. Упевнені в собі діти мають менше шансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдіть способи, щоб забезпечити вашій дитині адекватну самооцінку. Ви можете допомогти їй зав’язати дружні стосунки поза межами дошкільного закладу і залучити її до тих видів активності, що зможуть підвищити її впевненість у собі.
Шановні батьки! Булінг у дошкільному середовищі відбувається набагато частіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однією із «жертв», не кажіть їй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйте її розв’язувати цю проблему самостійно. Уживайте всіх заходів, щоб захистити вашого малюка, здійснюйте візити в заклад дошкільної освіти і давайте дитині дієві поради, які не тільки стануть їй у пригоді в ранньому дитинстві, а й допоможуть уникнути знущань у майбутньому.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/2625-bulng-v-zdo-mf-chi-realnst
